Стратегія регіональної програми охорони довкілля,

Добавлено 11.01.2001 в 12:32 | Экология города

СТРАТЕГІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ,

РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І.Д. Лоєва*, В.І. Моцаренко*, О.Г. Топчієв**, О.М.Хуторной***

*Одеський гидрометеорологічний інститут

**Одеський державний университет ім. І.І. Мечнікова

*** Південний науковий центр національної академії наук України

Распорядженням КМУ від 17.09.98р. №671-р доручено обласним держаним адміністраціям забеспечити розроблення регіональних програм охорони довкілля, враховуючи регіональни екологічни пріоритети.

Програма розроблена з залученням науковців та фахівців в галузі екології і складається з трех розділів, а саме:

- основні напрямки екологічної політики в регіоні;

- стан природних ресурсів та стратегія регіонального їх використання в області;

- програма заходів по району використання ресурсів та оздоровленню довкілля Одеській області.

Одеська область характеризується особливими природними умовами, які спричинені її приморським положенням. Iнтенсивна господарська діяльність, нераціональне природокористування, нехтування законами природи спричинили тяжкі, часто незворотні зміни в навколишньому природному середовищі області. На подолання їх зараз спрямовані зусилля природоохоронних органів та місцевих органів влади, але через фінансові труднощі вирішення екологічних проблем затримується і вони ще більше загострюються.

В області низька забезпеченість прісними водними ресурсами та підземними водами створює напруженість в водопостачанні населення. В південних районах багато населених пунктів постачаються привозною водою. Низька якість питної води спричиняє погіршення стану здоров’я населення. Будівництво водопровідної мережі проводиться низькими темпами.

Основними джерелами питної води в області є річки Дунай та Дністер. Оскільки на території області розташовані тільки пониззя цих річок, господарська діяльність в їх басейнах призводить до погіршення якості води, ускладнює водопостачання населення. Особливо це стосується водопостачання Одеської агломерації, в яку входить біля 1,5 млн. населення. Вода Дністра вміщує високі концентрації нітритів, фосфатів, заліза, міді, хрому нафтопродуктів, кальцію. В той же час очисні споруди водозабірної станції "Дністер" практично не реконструюються через відсутність коштів, а населення регіону споживає воду незадовільної якості.

Спостерігається забруднення підземних вод пестицидами, нітратами та нітритами, що потребує додаткових коштів на доочистку води. Поряд з цим відбувається значне спрацювання підземних горизонтів, виснаження запасів підземних вод, які забезпечують водою майже половину населення області.

В області близько 90% очисних споруд знаходяться в незадовільному технічному стані. Через фінансові труднощі не здійснюється або здійснюється частково будівництво та реконструкція каналізаційних мереж і очисних споруд в населених пунктах області, зокрема в селищах Ширяєво, Фрунзівка, Болград, Рені, Кілія, Вилкове, Кодима, Балта, Ананьїв, Саврань, Любашівка, Комінтернівське та ін.

Деградують цінні в лікувальному відношенні причорноморські лимани: Куяльницький, Хаджибейський, Будакський. Особливу тривогу викликає Куяльницький лиман, в якому лікувальні грязі визнані еталонними за їх лікувальними властивостями, а на березі лиману розташований курортний комплекс міжнародного значення.

Значної деградації зазнали приморські рекреаційні зони, перш за все – унікальні пляжі, де здійснюється несанкціонована забудова базами відпочинку (селища Затока, Кароліно-Бугаз, Санжейка, Приморське та інші) та при-ватними будинками. Майже вподовж всього узбережжя Чорного моря розташовані рекреаційні заклади, які не відповідають санітарним вимогам. Не вирішені питання санітарної очистки курортних зон, відсутні нормативні звалища та сміттєпереробні підприємства, немає нормативних місць зливу нечистот. Ділянки закладів відпочинку всупереч архітектурно-планувальній документації та сучасним вимогам природоохоронного законодавства розміщуються в межах берегової зони поблизу від урізу води, 100-метрова водоохоронна зона не витримується.

Спостерігається деградація тваринного світу. В області існує тенденція скорочення аборігенної іхтіофауни та поступового її заміщення рослиноїдними видами риб, якими штучно зариблюють водойми. Таке положення становить загрозу підтриманню біорізноманіття в природних екосистемах. Як наслідок, це приводить до втрати їх стійкості.

Викликає занепокоєння прогресуюче підтоплення територій, яке спостерігається у 350 поселеннях і охопило вже близько 40% їх територій. За останні 25 років кількість підтоплених населених пунктів збільшилась майже вдвічі.

В області дуже низька забезпеченість заповідними територіями (в 2-2,5 рази нижче норми). Зважаючи на високу розораність сільськогосподарських угідь, необхідно в найближчий час заповідати більшість природних осередків.

Продовжується деградація природних екосистем, які не увійшли до складу природно-заповідного фонду області (Будакський, Хаджибейський, Куяльницький та інші лимани), але мають дуже велику рекреаційну та біосферну цінність.

В області відсутні потужності по знешкодженню та похованню токсичних відходів, в тому числі непридатних для використання пестицидів, по утилізації побутових відходів. Всього в області накопичено близько 30 тис. т токсичних відходів, в т.ч. 1-2 класів небезпечності – близько 7 тис. т. З нетоксичних відходів особливу занепокоєність викликає накопичення автопокришок (більше 100 т щорічно), відходів поліетилену, пластмас.

Незадовільна якість для життєдіяльності населення природних ресурсів (вода, повітря, харчових продуктів) негативно впливає на здоров’я населення. В останні роки спостерігається чітка тенденція погіршення здоров’я серед усіх вікових категорій населення. Зокрема, в 1998 році природний приріст населення становив 5.9 на 1000 чоловік, а спад – 19 тис. чоловік, тобто смертність в 3 рази перевищувала народжуваність.

В Одеській області дуже розповсюджені зсувні процеси. Всього розвивається 4 757 зсувів, 60% з них знаходиться в північно-західному (Ананьївський) зсувному районі. Станом на сьогоднішній день в зоні дії зсувних процесів перебувають 300 об’єктів, в тому числі більше 100 на-селенних пунктів, 10 промислових підприємств, 50 транспортних комуні-кацій, 50 зон відпочинку, нафто- і газопроводи державного значення, лінії електропередач. Активізація зсувних процесів характерна, перш за все, для прибережної зони Чорного моря (Санжейка, Фонтанка), Хаджибейського лиману (Чеботарівка, Черевичне, Берегове, Нова Еметовка, Мариновка, Алтестове, Холодна балка, Усатове), Куяльницького лиману (Ільїнка, Котовка).

У м. Одесі катастрофічна екологічна ситуація склалася в районі Лузанівка, яка обумовлена недостатньої потужності каналізаційних мереж та насосних станцій. Крім того, велику проблему створює промивно-пропарювальна станція Одеської залізниці, яка функціонує з 1936р. і зосередила в ставках-накопичувачах площею 4,5 га значну кількість нафтопродуктів.

Основні забруднювачі атмосферного повітря розташовані в м. Одесі. Особливу тривогу викликають викиди неспецифічних забруднюючих речовин (бенз-а-пірен, формальдегід, фтористий водень). Їх внесок складає 8%, але саме вони через високу токсичність особливо впливають на здоров’я населення, стан рослинного та тваринного світу. Індекс забруднення атмосфери м. Одеси (ІЗА) становить 21.6 при середньому по Україні – 14.8 саме через викиди неспецифічних забруднюючих речовин.

Викликає занепокоєння екологічний стан місць розташування військових об’єктів на території області. Багато військових частин в Одесі, Біляївці, Білгород-Дністровському, Ізмаїлі, Болграді, Сараті не мають очисних споруд. Стічні води скидаються у водні об’єкти. Очисні споруди військових частин в Овідіополі, Роздільній потребують реконструкції. Проблеми зрошення в Одеській області пов\’язані з незадовільною якістю зрошувальної води в озерах Ялпуг, Катлабуг, Китай та Сасик, де мінералізація води підвищується в період зрошення до 1,5-3,0 г/л, вода умовно придатна для зрошення, що призводить до деградації південних чорноземів.

Висока розорюваність сільськогосподарських угідь, в окремих районах до 90%, привела до знищення природних біоценозів, високого ступеню ерозії грунтів, замулення річок та водойм.

Низька питома вага залісення території в 2,5-3,0 рази нижче норми для степових районів, що знижує грунтозахисний їх вплив, приводить до збіднення рослинного та тваринного світу, продовжується вирубка зелених насаджень.

Зважаючи на кризову екологічну ситуацію в Україні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 671-р обласним державним адміністраціям доручено забезпечити розроблення регіональних програм охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки з урахуванням регіональних екологічних пріоритетів. Ці програми повинні відповідати “Основним напрямкам державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затвердженим постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 168/98-ВР.

Обласна державна адміністрація доручила організацію розробки Регіональної програми державному управлінню екологічної безпеки в Одеській області.

Для забезпечення розробки програми на базі Південного наукового центру НАН України було створено робочу групу, в яку увійшли вчені і спеціалісти, представники громадськості. Головними організаціями по формуванню програми були призначені Одеський державний університет ім. Мечникова, Одеський гідрометеорологічний інститут, Інститут гігієни морського транспорту.

В програмі враховані зміни, які виникли в економіці України внаслідок реструктуризації народного господарства, нова правова та нормативна база природоохоронної діяльності та використання природних ресурсів, переорієнтація на пошуки нетрадиційних джерел фінансування, в певній мірі використано перелік природоохоронних заходів, наведених в раніше розробленій програмі “Екологія-2005”. Але цей перелік проаналізовано, переосмислено на основі сучасних пріоритетів та екологічної доцільності.

Регіональна програма по охороні навколишнього природного середовща розробляється з метою вирішення екологічних проблем в області. Програма повинна носити реальний характер. Дієвість такої програми може бути досягнута тільки шляхом широкого обговорення найбільш острих екологічних проблем, експертної оцінки, вибору пріоритетів, досягнення порозуміння з владними структурами, оскільки саме вони у відповідності з чинним законодавством здійснюють екологічну політику в регіоні.

В процесі обговорення и прийняття рішень необхідно визначитись з інвестиційною підтримкою програми, виконавцями її, механізмом відповідальності за реалізацію програми. Регіональна програма по охороні навколишнього природного середовища повинна стати невід’ємною частиною програм соціально-економічного розвитку території.

Зараз основним обмежуючим фактором реалізації природоохоронних заходів є економічний стан країни. Не очікується значне покращання економічної ситуації і в найближчий час. Тому дуже важливо визначити регіональну природоохоронну політику та шляхи пошуку ефективного використання коштів. Основними напрямками регіональної екологічної політики є:

– здійснення інвестицій, які приносять як економічну, так і екологічну користь. Зокрема необхідно відмовитись від субсидій, які заохочують надмірне використання природних ресурсів, перш за все, енергоносіїв, земельних ресурсів, води в промисловості, сільському і комунальному господарстві. Корисні інвестиції включають капіталовкладення в економію и раціональне використання цих природних ресурсів, малозатратні і маловідходні технології та реструктуризацію промисловості;

– використання ринкових механізмів для контролю за забрудненням у комплексі з регулюючими заходами по зменшенню забруднення природного середовища;

– вирішення локальних проблем, пов’язаних зі здоров’ям населення. Це стосується окремих підприємств, які викидають особливо шкідливі забруднюючі речовини в атмосферу, водні об’екти, забруднюють земельні ресурси, знищують біоценози, що приводить до погіршення соціальних умов та здоров’я населення. Рішення місцевих проблем вносить свій вклад в зменшення трансграничного забруднення, тому необхідно їх підтримувати на регіональному рівні, або шукати підтримки у суміжних регіонах та у державі, оскільки ці затрати часто можливо розглядати як превентивні при вирішенні більш важливих екологічних проблем і при цьому кошти ці можуть бути досить невеликі;

– вирішення питання про відповідальність за екологічні втрати в минулому. Це пов’язано зі значними витратами на заходи по відтворенню природних ресурсів. Крім того, в умовах переходу до ринкової економіки невизначенність питань про відповідальність за екологічні збитки затримує процес інвестування, в тому числі іноземних інвесторів, та приватізацію. Мабуть регіональні та місцеві органи влади повинні частково брати на себе фінансування відновлення природних ресурсів, особливо цінних в плані збереження та відтворення біорізноманіття. Дуже важливо застосовувати екологічні критерії при вирішенні питань приватизації, особливо земельних ділянок;

– приділяти особливу увагу більш швидкому впровадженню нових стандартів, регулювати їх впровадження в залежності від ступеня впливу на здоров’я населення і довкілля та виконання природоохоронних заходів, тобто впровадити стимулювання природоохоронної діяльності;

– залучати місцеве населення до визначення пріоритетів і виконання рішень та організаційних заходів по покращанню середовища їх проживання. Активізувати ці процеси. Саме такий підхід є важливою умовою стійкого покращання стану навколишнього природного середовища в довгостроковій перспективі;

– необхідно виконати цілий ряд досліджень стану навколишнього природного середовища, займатись підготовкою кадрів, створити інформаційну систему, що допоможе владним структурам визначитись з обгрунтованими пріоритетами, низькозатратними методами зниження викидів в атмосферу і скидів у водні об’єкти підприємствами, очисними спорудами;

– визначити пріоритети і окреслити шляхи збереження біорізноманіття. Прискорити процес заповідання зарезервованих територій, переглянути їх перелік та обгрунтувати можливість розширення цих територій. Припинити приватизацію земель у водоохоронних зонах водного фонду області, перш за все, в прибережній зоні Чорного моря та лиманів;

– розширити співтовариство у вирішенні екологічних проблем, впро-вадженні нових технологій в промисловості, сільському господарстві, природоохоронній діяльності. Особливо це стосується заходів з “подвійним виграшем” для сторін, а саме економіки та екології;

– укріпляти взаємовигодне партнерство з міжнародними організаціями в галузі збереження довкілля.

У відповідності з цими напрямками в програмі приділяється увага першочерговим заходам по захисту водних ресурсів області від забруднення, захисту земель і населених пунктів від підтоплення, відновленню малих річок, організаційним заходам по обладнанню водоохоронних зон, прибережних смуг річок , водойм, Чорного моря, зменшенню шкідливих викидів в атмосферу підприємствами та автотранспортом, впровадженню грунтозахисних засобів землеробства, розробці кадастрів природних ресурсів, розвитку заповідної справи тощо.

Вартість природоохоронних заходів, запланованих Регіональною програмою і розрахованих до 2005 року, складає близько 250 млн. грн.

Зважаючи на те, що державна підтримка природоохоронної діяльності в регіонах практично відсутня і надалі планується фінансування тільки загальнодержавних проблем, регіони повинні розраховувати тільки на свої внутрішні ресурси. В цьому аспекті особливої уваги набуває визначення пріоритетів, укріплення регіональних установ, які фінансують природоохоронну діяльність, для забезпечення максимально ефективного використання ресурсів, вишукування важелів для залучення коштів підприємств, бізнесових банківських структур, а також зовнішнього фінансування, як каталізатора природоохоронної діяльності (такі прецеденти вже є) і в стратегічних цілях.

На кошти державного бюджету можливо розраховувати тільки при вирішенні загальнодержавних природоохоронних проблем та проблем, які увійшли у державні програми.

Крім того, за рахунок державних капіталовкладень фінансуються риборозводні, деякі меліоративні, протипаводкові заходи та лісотехнічні заходи.

За рахунок централізованих капітальних вкладень, що передбачаються у державному бюджеті України, фінансується виробниче і невиробниче будівництво, у тому числі і природоохоронне, що здійснюється відповідно до загальнодержавних програм. Розпорядником коштів є міністерства і відомства, яким передбачаються у державному бюджеті ці капіталовкладення, зокрема це стосується Держводгоспу, Держліспгоспу тощо і, відповідно, облводгоспу, обласних лісогосподарських, землевпорядних і комунальних організацій. Кошти на такі природохоронні заходи в державному бюджеті створюються за рахунок відрахувань від платежів за використання природних ресурсів державного значення.

Частково природоохоронні, ресурсозберігаючі заходи, наукові дослідженя з цих питань, можуть здійснюватись за рахунок державного природоохоронного фонду, який акумулює 30% платежів за забруднення довкілля, екологічних фондів місцевих бюджетів, коштів підприємств, міжнароних грантів. Але найбільш вагомим внеском вприродоохоронну діяльність могли б стати кошти природоохоронного призначення, які надходять до місцевих бюджетів від платежів за природокористування в області і складають близько 50 млн. грн. щорічно. На жаль ці кошти зараз використовуються не за призначенням.

Таким чином, з фінансової точки зору, реалізувати програму є можли-вість, але для цього необхідно спрямувати зусилля усіх органів місцевої влади на залучення коштів природоохоронного призначення на фінансуванняя саме екологічних проблем.



Источник: www.ecologylife.ru

Другие новости

11.01.2001Экологические проблемы черного моря
11.01.2001Эколого-технологические аспекты абсорбции
11.01.2001Мисливський туризм як один з перспективних напрямків рекреаційної діяльності національного природного парку “сколівські бескиди”
11.01.2001Солнечные системы автономного теплохладоснабжения
11.01.2001Снижение негативного воздействия автотранспорта на экологию города одессы
11.01.2001Еколого-медична ситуація житомирщини
11.01.2001Задачи выноса промышленных производств
11.01.2001Методика расчета техногенного воздействия
11.01.2001Влияние некоторых антропогенных факторов
11.01.2001К вопросу о создании молдово-украинского международного биосферного заповедника «нижний днестр»