Управління в питаннях поводження з відходами

Управління в питаннях поводження з відходами

як приоритетний напрям охорони довкілля

Секретаріат Кабінету Міністрів України, м. Київ

Ситуацію, що склалася в Україні у сфері поводження з відходами внаслідок утворення їх великих обсягів і відсутності протягом тривалого часу адекватної реакції на створювану ними небезпеку, треба оцінити як кризову.

Крилатий вираз екологів, що “жодний живий вид не може існувати в середовищі, яке створене із власних відходів” набуває реального і грізного змісту. Розрив між прогресуючим накопиченням відходів і заходами щодо їх утилізації уже загрожує національній безпеці держави.

Щодо деяких цифр, які в цілому характеризують становище у сфері поводження з відходами в Україні. Основними джерелами утворення відходів в Україні, як ми знаємо, є підприємства гірничопромислового, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, целюлозно-паперового, агропромислового комплексів та комунального господарства. Відходи направляються у поверхневі сховища, загальна площа яких перевищує 160 тис.га, у тому числі для токсичних відходів – понад 28 тис.га. Нині кількість накопичених відходів у поверхневих сховищах перевищує 25 млрд.т, що в розрахунку на квадратний кілометр території країни становить близько 40 тис.т, з них токсичних – 7 тис.т. Якщо в 1990р. на одного жителя України припадало приблизно 300т відходів, то нині ця величина перевищує 400 т, з них 87 т – токсичні.

За класами небезпеки утворені у 1999 р. токсичні відходи розподіляються таким чином: 20,4 тис. т належать до першого класу небезпеки, 183,8 - до другого класу, 2,6 млн. т - до третього, 85,6 до четвертого, загальна кількість їх становить 88,4 млн. т. Щодо використання цих відходів, то у 1999 році було використано 24, 1 млн. т, тобто 27,7 відсотки від загальної кількості утворених відходів.

Переважна більшість місць зберігання відходів не відповідає умовам екологічної безпеки і перебуває в незадовільному стані. Не дивлячись

на розпорядження Кабінету Міністрів України Держпромполітики досі не створено спеціалізованого полігону для підприємства по знешкодженню небезпечних відходів.

Такий стан справ у сфері поводження з відходами потребує від держави адекватних заходів. Ось чому у Посланні Президента України до Верховної Ради України та Програмі діяльності Кабінету Міністрів України знайшли своє місце і питання, пов’язані з вирішенням проблем поводженням з відходами. На їх виконання та у розвиток Закону України “Про відходи” Верховною Радою прийнято Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами, Україна приєдналась до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів, Кабінетом Міністрів затверджено більше півтора десятка відповідних рішень. Тобто зроблено перші і досить вагомі кроки у започаткуванні цивілізованих підходів щодо регулювання відносин у сфері поводження з відходами.

У той же час, слід відмітити, що забезпечити в повній мірі життя, здоров’я та безпеку людини при поводженні з відходами тільки за рахунок прийнятих нормативно-правових актів неможливо.

Послідовне скорочення накопичення відходів, обмеження обсягів їх утворення, розширення утилізації, знешкодження та екологічно безпечне їх видалення мають стати для держави одним з найважливіших завдань.

Виходячи з цього і повинна будуватися стратегія управління у сфері поводження з відходами в контексті сталого розвитку держави.

Одним з аспектів поводження з відходами є питання поводження з твердими побутовими відходами. Це питання набуває особливого значення через те, що щорічно розширюється площа існуючих звалищ та полігонів твердих побутових відходів. Загальна площа цих об’єктів сьогодні сягає 3 тис. га. Кількість таких полігонів на 1.01.2000 р. становить 725одиниць, з них 258 (35,5 %) перевантажені.

Всього щорічно на полігони твердих побутових відходів вивозиться близько 26 тис. м3 сміття, причому за підрахунками Держбуду 38 % становлять харчові відходи, а до 35 % відходів можуть бути використані як вторинна сировина.

Нажаль можна констатувати, що працююча в колишньому Радянському Союзі система збору та заготівлі відходів як вторинної сировини, серед яких традиційні види відходів: папір, скло, полімерні матеріали, текстиль та шкіра у існуючих започаткованих умовах ринку працює не так ефективно. Відбувся стрімкий спад обсягів збору та використання вторинної сировини. У порівняні з 1991 р. до 1997 р. він знизився з 12,9 % до 3,9 % відповідно. Такий стан спричинив економічний спад у переробній промисловості відходів. З метою забезпечення роботи цих підприємств зросли обсяги ввезення в Україну вторинних відходів. За період з 1994р. по 2000 р. в Україну було ввезено 850 тис. т макулатури, 81 тис. т відходів пластмас, 24 тис. т шкіряної стружки і 32 тис. т відходів бавовни.

Однак слід відмітити позитивні зрушення у справі збору та заготівлі вторинних відходів. Єдиною існуючою структурою, яка комплексно здійснює збір та постачання вторинної сировини в Україні є об’єднання “Укрвторма”. За даними цього об’єднання починаючи з 1997 р. відбувається постійне збільшення обсягів збору та заготівлі вторинних ресурсів. Так у 1997 р. об’єднанням було зібрано і поставлено переробним підприємствам 125 тис. вторинної сировини, а за 9 місяців цього року вже 224,1тис. тонн.

Втрачені за ці роки позиції викликають занепокоєння з боку вищих органів виконавчої влади.

Питання щодо введення в Україні системи переробки та утилізації відходів як вторинної сировини було порушено під час проведення спільного засідання Ради регіонів і Кабінету Міністрів України, яке відбулося у липні поточного року за участю Президента України. За результатами засідання було доручено забезпечити практичне функціонування системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) і твердих побутових та інших відходів, прискорити прийняття відповідних рішень з цього питання.

На нашу думку для запровадження в Україні ефективної системи поводження з використаною тарою/ упаковкою необхідно:

– встановити достовірні обсяги виробництва, споживання та утилізації відходів як вторинної сировини, а також її питому вагу в структурі комунальних відходів;

– визначити напрями поводження із відходів як вторинної сировини та наявність виробничих потужностей для кожного напряму;

– визначити місце і роль держави, органів місцевого самоврядування, підприємців, населення у процесі поводження з відходами як вторинної сировини;

– визначити відповідальність кожного з суб’єктів поводження з цими відходами.

Найбільш суттєвим елементом загальнодержавної політики у поводження з відходами має стати створення єдиної системи управління відходами на всіх рівнях національної економіки. Це, у свою чергу, потребує розробки і реалізації, окрім законодавчого забезпечення, таких складових, як організаційне, технологічне, фінансове та інформаційне забезпечення, впровадження конкретних природоохоронних заходів, розроблення регіональних та місцевих екологічних програм.

Другие новости