Обгрунтування напрямків вдосконалення організації системи державної санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті україни
ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ
В.В. Анашкін
Центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті України, м. Київ
Залізничний транспорт є однією із найважливіших складових частин єдиної транспортної системи України, відповідає вимогам суспільного виробництва та населення країни в наданні послуг в перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях, а також в забезпеченні національної безпеки.
Основні підсумки діяльності транспортного комплексу України в 1999 році характеризуються показниками, поданими в таблиці.
Таблиця Види
Транспорту
Перевезено вантажів, млн.т
Перевезено пасажирів, млн
1999
у % до 1998 р.
1999
у % до 1998 р.
Залізничний
284,2
99,3
486,6
97,0
Автомобільний
124,3
80,8
2182,0
90,5
Морський
6,3
72,0
5,1
74,3
Річний
8,1
89,2
2,2
95,9
Трубопровідний
227,7
97,2
-
-
Авіаційний
-
-
0,9
78,7
Разом
650,6
94,0
2676,8
91,6
Залізничний транспорт, як і раніше, відіграє важливу роль в економіці держави, на його долю припадає більш 87,0% вантажних і біля 62,0% пасажирських перевезень.
В умовах відсутності фінансових і матеріальних ресурсів на залізничному транспорті впроваджується стратегія їх концентрації на магістральних напрямках, що входять до складу міжнародних транспортних коридорів. Географічне положення України обумовлює її значення для Європейської транспортної системи в зв’язку з тим, що найкоротші шляхи з Європи в Закавказзя, Центральну Азію, Іран, Афганістан, в порти Чорного моря, країни Близького Сходу проходять територією нашої держави.
Існуюче положення визначило необхідність пошуку нової стратегії розвитку організації системи та функціонування державної санітарно-епідеміологічної служби (санепідслужби) на залізничному транспорті України, адекватної сучасним умовам.
Розвиток санепідслужби на залізничному транспорті України повинний здійснюватися шляхом удосконалення організаційно-владної виконавчо-розпорядчої діяльності її установ на основі та для виконання санітарного законодавства; підвищення ролі і значення санепідслужби, оптимізації праці фахівців санепідустанов (впровадження уніфікованих актів обстеження об’єктів, запровадження централізованої інформаційно-довідкової системи, створення оперативних відділень для роботи в екстремальних умовах, високо-спеціалізованих централізованих лабораторій, інше) та подальшого вдосконалення їх кваліфікації з урахуванням можливості зменшення чисельності профільних спеціалістів в майбутньому. Але одним з важливіших напрямків оптимізації діяльності санепідслужби в умовах інтеграції України в європейську і світову транспортну системи, проходження через її територію чотирьох міжнародних транспортних коридорів є налагодження повноцінного і повнофункціонального державного санітарно-епідеміологічного нагляду (нагляду) за транскордонними перевезеннями пасажирів і вантажів.
Безпосередньо для здійснення нагляду на кордоні нами було запропановано прикордонні санітарно-контрольні пункти нового типу (ПСКП) з принципово зміненими структурою і функціями.
Структура ПСКП наведена на рисунку. До штату ПСКП, крім начальника, лікарів-епідеміологов та їх помічників, дезінструкторів та дезинфекторів, введені лікарі-гігієністи і їх помічники (фахівці з гігієни харчування, комунальної і радіаційної гігієни)
Прикордонний
санітарно-контрольний пункт
Санітарно-гігієнічне відділення
Протиепідемічне відділення
Підрозділи
Підрозділи
Комуналь-ної гігієни
Гігієни
харчування
Радіаційної
Гігієни
Санітарно-карантинний
Дезинфекційний
Рис. Структура прикордонного санітарно-контрольного пункту нового типу
На ПСКП покладаються функції спеціально уповноваженого транспортного органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду з повноваженнями з організації і здійснення нагляду, запровадження необхідних санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, застосування заходів адміністративного примусу.
Таким чином, організація ПСКП з одного боку сприятиме посиленню нагляду, а з другого – буде однією з важливих частин цілосної системи забезпечення національної безпеки держави.